Канцлер-Акт.

Німці після поразки у Другій світовій війні були примушені союзниками віддати своє європейське первородство США за дозвіл жити, дихати і працювати. У зв'язку з цим на думку спадає епізод з іудейської Тори, в якому йдеться про те, що старший син одного з прабатьків іудейського народу Ісав, будучи голодним, продав своє право первородства і всі вигоди, разом з цим пов'язані, молодшому братові Якову за миску сочевичної юшки.

Передісторія

Ще задовго до початку Першої і Другої світових воєн і вже тим більше задовго до того, як хто-небудь міг передбачити їх результат, англосакси і їх дармоїди, заздалегідь визначали себе в стан переможців, оскільки обидві війни готувалися на гроші їх фінансових магнатів і починалися, велися, завершувалися за їх генеральним планам. Відповідно до цих планів серцевинна частина Європи – Німеччина – повинна була перетворитися на нікчемну і неконкурентоспроможну квазідержаву, підпорядковану створюваному ними світовому уряду.

Після завершення Другої світової війни союзниками (США, Великобританія, Франція) встановлювався особливий статус для поваленої Німеччини, який мав на увазі використання економічного, військово-промислового, культурного розвитку німців виключно в інтересах союзних країн. Незалежність внутрішньополітичного і зовнішньополітичного курсу виключалася. По суті - Німеччина повинна була стати великою колонією на карті Європи.

Німцям було залишено тільки одне право-виконувати накази з США, Англії та Ізраїлю, працювати і трудиться на благо покровителів.

Гарантувати виконання вказівок повинно було підписання керівництвом створеної в 1949 році ФРН так званого "Канцлер-акту".

Що це за документ?

По суті це документ особливої важливості і секретності. В першу чергу про існування якого не повинен знати німецький народ. Цей акт-частина державного договору від 21.05.1949 р., відповідно до якого союзники також отримують повний контроль над державними ЗМІ Німеччини. Договір діє до 2099 року.

Акт підписується всіма федеральними Канцлерами до прийняття присяги.

По суті це структурний документ, що дозволяє іноземним державам висмоктувати з Німеччини величезні фінансові ресурси під виглядом "інвестування". Крім того обмовляється повна військова підтримка США і відмова від німецького золотого запасу.

Друга світова війна закінчилася, але чи справді сьогодні Федеративна Республіка Німеччина є незалежною країною? Національні держави завжди були перешкодою для англосаксів і світової олігархії, в столітті ХХ німців і росіян вже намагалися затоптати. Німеччина і сьогодні залишається політичним трупом. Так чи дійсно закінчилася Друга світова?

Самого документа поки ніхто ніколи не бачив. Але є матеріали, в яких містяться згадки про нього. Витоки секретної служби BND Німеччини:

Надзавданням англосаксів після Другої світової війни було (і є сьогодні) використання до своєї вигоди економічного, фізичного і військово-духовного потенціалу німецької нації, причому так, щоб не дати німцям проводити власну незалежну від США і Англії внутрішню і зовнішню політику.

Щоб досягти поставленої мети, Німеччину і її народ в ході і особливо після Другої світової війни, союзники поставили поза законом, перелякали до смерті німців вигнанням з рідних місць, винищенням, за допомогою килимових бомбардувань міст, тотального голоду і насильства, етнічних чисток в Польщі, Чехословаччини та інших країнах Європи, а також погрозами повного знищення держави і винищення нації аж до застосування кастрації всього чоловічого населення.

По закінченню Другої світової війни США і її союзник Великобританія зробили все можливе для того, щоб перетворити одну з найдавніших світових цивілізацій – європейську, обличчям якої завжди була Німеччина – в нову колоніальну зону.

За німцями закріплено лише одне беззастережне право-бездумно і слухняно слідувати вказівкам з Вашингтона, Лондона і Тель-Авіва і працювати так самозабутньо і інтенсивно, як ніхто в Європі не працює. А для того, щоб гарантувати подібний стан речей, союзники зобов'язали керівництво створеної в 1949 році ФРН в особі змінюють один одного канцлерів після їх обрання приїжджати в Вашингтом за «ярликом на князювання» і підписувати там, так званий «Канцлер-Акт».
У підсумку можна припустити що всі канцлер "Великої" Німеччини мають маріонетковий статус. І якщо подивитися з боку на поведінку всіх керівників європейських держав, то мимоволі розумієш, що всі вони мають подібний статус.

Наведемо один приклад: "Таємний державний договір-це з області легенд. Такого договору просто не існує. І федеральний канцлер, зрозуміло, не повинен нічого підписувати за розпорядженням союзників, ніякого так званого «Канцлеракта», що передує його присягу. Тому коротка відповідь на запит звучить: ні. З повагою»

Однак, як тоді на тлі цього офіційного немає ставитися до того безперечного факту, що свого часу всі перемогли на виборах канцлери, аж до Герхарда Шредера з його передбачуваним заступником "Йошкою" Фішером в 1998-му році, повинні були ще до – а не після - свого призначення і службової присяги летіти до Вашингтона, щоб представитися – при цьому громадськість навіть не ставили до відома про причини такої поспішності, а за підсумками цих візитів ніколи не оприлюднювалися будь-які домовленості і офіційно не підписувалися будь-які угоди. Прозоро натякаючи, але, тим не менш, вельми туманно висловився тоді пан Фішер: якщо більшість проголосує інакше, то може перемогти інша коаліція. Але ніколи не буде іншої політики. Тому що занадто багато поставлено на карту. І всі учасники гри це знають. Але і політики часів промислового дива-часів, коли аж ніяк не все, що виходило з Бундестагу, підлягало сумніву, часів, в яких ще не відомо було поняття політичний труп - не роблять сьогодні секрету зі своїх знань про таку державну таємницю, як Канцлеракт і дають часом досить недвозначні вказівки. Вони роблять це, маючи на увазі: я тепер можу це розповісти-що ви сьогодні мені взагалі можете заборонити?